Підготував волонтер Дніпровського осередку АМДУ Іванцов Іван.
Патофізіологія крововтрати
При гострій крововтраті організм мобілізує всі органи і системи, щоб забезпечити свою життєдіяльність в цих умовах. Головним пусковим моментом в ланцюзі патогенетичних зрушень при крововтраті є гіповолемія — зменшення об'єму циркулюючої крові (ОЦК). Гостра гіповолемія є потужним стресом для організму. Саме вона запускає нейровегетативні і ендокринні реакції, наслідком яких є зміни в основних системах життєзабезпечення організму (центральної гемодинаміки, мікроциркуляції, зовнішнього дихання, морфологічного складу крові, системах забезпечення загального та тканинного метаболізму, загальної неспецифічної реактивності організму(імуногенезу)).
Для розуміння процесів, що відбуваються в організмі при крововтраті, слід розглянути розподіл крові в організмі людини. 80% крові знаходяться в судинному руслі, 20% — в органах. У венозних судинах знаходиться 70-80% циркулюючої крові, 15-20% в артеріях і тільки 5-7,5% — в капілярах. 40-45% ОЦК складають формені елементи, 55-60% — плазма. У відповідь на зменшення ОЦК вмикаються компенсаторні реакції, спрямовані на негайне його відновлення, і тільки слідом за цим спрацьовують механізми, що коригують якість крові.
В результаті відбуваються зміни в системі кровообігу. Наприклад, зменшення ОЦК призводить до зниження артеріального тиску, через що подразненюються баро-, хемо-та волюморецептори серця і великих судин та розвиваються судинні рефлекторні реакції. Одночасно з цим стимулюється симпато-адреналова системи, що призводить до підвищення секреції катехоламінів.
В результаті розвиваються такі процеси:
Веноспазм. Вени мають добре розвинуту м’язову оболонку, яка дозволяє швидко пристосувати ємність венозної системи до зменшеного об'єму крові. Як було сказано вище, в вени міститься 70-80% ОЦК. Завдяки спазмові венозне повернення крові до серця не змінюєтья, центральний венозний тиск лишається в межах нормальних показників. Однак, якщо крововтрата триває і досягає 10%, цей компенсаторний механізм уже не забезпечує збереження величини венозного повернення. Це є однією з причин, чому забороняється/не рекомендується здавати кров особам, вага яких менше 50 кг.
Тахікардія. Втрата 500 мл крові призводить до збільшення частоти серцевих скорочень на 10-20 ударів. Дана тахікардія має транзиторний характер, оскільки через кілька хвилин починає розвиватися гемоделюція з виходом крові з фізіологічних депо (печінка, селезінка, шкіра, кишечник).
Приплив тканинної рідини. Наслідком компенсаторної перебудови гемодинаміки є зниження гідростатичного тиску в капілярах. Це призводить до переходу міжклітинної рідини в судинне русло. Завдяки цьому механізму ОЦК може збільшитися до 10-15%. Приплив рідини призводить до гемоделюціі, яка покращує реологічні властивості крові і сприяє вимиванню з депо еритроцитів, збільшуючи кількість циркулюючих еритроцитів і кисневу ємність крові.
Таким чином, всі компенсаторні реакції спрямовані на ліквідацію невідповідності між об'ємом циркулюючої крові і ємністю судинного русла. У компенсаторних реакціях беруть участь і інші системи.
Система дихання
У відповідь на крововтрату організм реагує розвитком гіпервентиляції, яка сприяє збільшенню венозного повернення до серця. При вдиху збільшується наповнення правого шлуночка і легеневих судин, що дає більший прилив крові до легень, та збільшує рівень оксигенації крові.
При постійній кроводачі організм адаптується. Відбуваються зміни в серцево-судинній та кровотворній системах. При регулярних донаціях виникає умовний рефлекс, спрямований та підготовку організму до крововтрати. Прискорюються гемоделюція та веноспазм, що дозволяє швидше відновити ОЦК. В крові також відбуваються деякі зміни. Кількість тромбоцитів — нормальна або підвищена. Збільшується час життя еритроцитів та киснева ємність за рахунок підвищення спорідненості гемоглобіну до кисню. В спинномозковій рідині на фоні гіперплазії еритроцитарного ростка відмічається сповільнення дозрівання еритроцитів з перевагою серед них базофільних форм.
Висновок
У донорів за рахунок регулярного оновлення крові набагато стійкіше функціонує імунна система, печінка, підшлункова залоза, травна система. Донори, згідно зі статистикою, живуть в середньому на кілька років довше інших своїх співгромадян.